
Україна програла 1:3. Але виграла значно більше
Попри рахунок, підтримка тисяч вболівальників, присутність українських брендів і символів країни показали значно більше, ніж результат на табло.
26 березня у Валенсія збірна України вийшла на поле проти Швеції.
Фінальний рахунок — 1:3. Сухо. Чітко. Без ілюзій.
Але якщо дивитися тільки на табло — можна взагалі нічого не зрозуміти.
Тому що цього вечора на стадіоні відбувалося дещо інше.
Близько 26 тисяч людей заповнили трибуни. І значна частина з них — українці. Люди, які приїхали з різних міст і країн, щоб бути поруч. Не тому, що “є шанс виграти”. А тому, що це свої.
І це відчувалося з перших хвилин.

Це не була тиха підтримка. Це була енергія, яка тримала стадіон у напрузі: кричалки, аплодисменти, хвилі — все злагоджено, продумано і дуже по-справжньому. Інколи жорстко, інколи емоційно, але завжди — з відчуттям єдності.
І навіть коли гра складалася не на користь України — трибуни не замовкали.
Бо тут справа була не в перемозі.

На останніх хвилинах матчу на поле вийшов гравець під номером 11 — Артем Довбик. І саме він забив гол, який, здавалося б, вже нічого не вирішував.
Але стадіон вибухнув.
Бо інколи один гол — це не про рахунок. Це про характер. Про “ми тут”. Про “ми не здаємось”.

Серед глядачів помітили й Олександра Усика — ще один символ того, що українська присутність сьогодні не має меж. Вона всюди. В спорті, в бізнесі, в культурі.
І в цьому матчі це теж було видно.

Генеральним партнером виступила WhiteBIT — компанія з українським корінням. Поруч — Uklon, Трускавецька, Львівське.
Це вже інший рівень присутності.
Інша реальність.
Ми можемо програвати матчі.
Але ми вже не та країна, яка програє в принципі.

Бо поки 26 тисяч людей в іншій країні співають твій гімн — ти не програв.
Ти просто ще в процесі великої гри.
І вона значно більша, ніж футбол.

Читати також: Україна без кордонів: нові можливості для зв’язку, партнерств і розвитку
Текст: Олена Гидирим
Коментарі
Коментарів ще немає — будьте першими.
Обговорити в Telegram


