
Будинки, які обіцяли майбутнє: яким люди у XX столітті уявляли ідеальне житло
Виставка Home of the Future у LACMA досліджує, як у XX столітті уявляли ідеальне житло: від самоочисних кухонь і збірних будинків до космічних осель та розумного дому.
Самоочисні кухні, пластикові будинки, які можна зібрати за день, і побутова техніка, що працює одним натисканням кнопки. У XX столітті дизайнери обіцяли, що технології не просто змінять інтер’єри, а звільнять людей від рутини й подарують більше часу для життя. Виставка Home of the Future: 1925–1985 — Designing Domestic Utopias у Музеї мистецтв округу Лос-Анджелес (LACMA) показує, як ці мрії формували уявлення про ідеальний дім.
Виставка відкрилася 27 вересня 2026 року й триватиме до 14 березня 2027-го. В експозиції — архітектурні макети, креслення, фотографії, рекламні матеріали, фільми та предмети побуту, які колись уособлювали завтрашній день. У центрі уваги не лише винаходи, а й те, хто створював образ майбутнього житла, кому його продавали та кого залишали поза цією мрією.
У 1920–1930-х роках майбутнє асоціювалося передусім із гігієною, ефективністю та механізацією. Кухня мала стати майже лабораторією: компактною, організованою й обладнаною технікою, що скорочує час на домашню роботу. Один із показових експонатів — електрична мийка Kohler 1926 року, яка мала спростити миття посуду. Проте навіть найсміливіші розробки не завжди ставали масовими: деякі випереджали звички споживачів або виявлялися надто дорогими й непрактичними.

Після Другої світової війни мрія набула іншого вигляду. Пластик, збірні конструкції, нові матеріали та побутові прилади обіцяли зробити сучасне житло доступнішим. Будинок майбутнього мав бути легким у виробництві, простим в обслуговуванні та наповненим технологіями. Згодом, у добу космічних перегонів і холодної війни, фантазія пішла ще далі: архітектори й ілюстратори уявляли підводні оселі, житло в космосі та будинки-бункери, здатні захистити від глобальної катастрофи.
Та за обіцянкою комфорту ховалася суперечність. Технології мали звільнити людей від домашньої праці, але відповідальність за приготування їжі та догляд за оселею переважно й далі покладали на жінок. До того ж рекламований американський добробут був доступний не всім: расова дискримінація, обмеження в кредитуванні та нерівний доступ до власного житла виключали значні групи населення з образу ідеального майбутнього.

У 1960–1980-х роках на зміну беззастережній вірі в технологічний прогрес прийшли інші ідеї — екологічність, автономність, критика надмірного споживання та нові способи організації спільного життя. Частина ранніх прогнозів справдилася: телевізори стали центром домашнього дозвілля, а комп’ютери згодом увійшли до повсякденності. Інші — як-от повністю самоочисна кухня — досі залишаються радше мрією, ніж реальністю.
Home of the Future нагадує, що ідеальний дім завжди відображає цінності свого часу. Колись ним вважали оселю, де машина бере на себе якомога більше роботи; сьогодні до цього додаються енергоефективність, гнучкі простори, дистанційна робота й розумні пристрої. Проте головне питання не змінилося: чи справді нові технології роблять наше життя кращим — і для кого саме вони створюють це майбутнє?
Читати також: Від колишньої церкви до дизайнерського готелю: нові місця, які змінюють уявлення про розкіш
Текст: Аріна Близнюк
Коментарі
Коментарів ще немає — будьте першими.
Обговорити в Telegram


