Журнал
Сонячні панелі можуть стати значно ефективнішими: науковці знайшли спосіб не втрачати енергію світла

Новини

Сонячні панелі можуть стати значно ефективнішими: науковці знайшли спосіб не втрачати енергію світла

Дослідники Університету Гронінгена з’ясували, чому олов’яні перовскіти можуть утримувати енергію «гарячих електронів» у 1000 разів довше. Відкриття може підвищити ефективність сонячних елементів.

· 3 хв читання

Сонячна енергія має одну фундаментальну проблему: частина енергії світла зникає у вигляді тепла майже одразу після потрапляння на сонячний елемент. Дослідники Університету Гронінгена в Нідерландах знайшли спосіб пояснити, чому в певних матеріалах цей процес може відбуватися набагато повільніше. Йдеться про так звані «гарячі електрони», які в новому типі перовскітів можуть зберігати надлишкову енергію приблизно в 1000 разів довше, ніж зазвичай.

Результат опублікували в журналі ACS Energy Letters 11 вересня 2026 року, а Університет Гронінгена представив дослідження 16 вересня. Науковці вважають, що відкриття потенційно може допомогти створити сонячні елементи, здатні використовувати більшу частину енергії сонячного випромінювання.

Коли сонячне світло потрапляє на фотоелемент, його фотони передають енергію електронам. Частина електронів отримує більше енергії, ніж необхідно для переходу в робочий стан. Саме вони стають «гарячими електронами».

Теоретично ця додаткова енергія могла б бути використана для виробництва електрики й підвищення напруги сонячного елемента. Проблема в тому, що зазвичай електрони дуже швидко втрачають надлишкову енергію — за лічені пікосекунди, тобто за трильйонні частки секунди. Вона перетворюється на тепло ще до того, як електрон встигає вийти з матеріалу сонячного елемента.

Команда професорки Марії Антонієтти Лой експериментально спостерігала зовсім іншу картину в матеріалі на основі олов’яного перовскіту. Втрата надлишкової енергії сповільнювалася до наносекундного масштабу — приблизно у тисячу разів довше, ніж очікувалося для гарячих електронів.

Спочатку навіть самі дослідники не могли пояснити отриманий результат. За словами професора Яна Антона Костера, вимірювання були настільки незвичними, що команда почала сумніватися у власних даних. Щоб розібратися в механізмі, Костер і його аспірант Тім Фабер створили комп’ютерні моделі процесів, які відбуваються всередині матеріалу.

Вони виявили, що тут працюють два фізичні механізми одночасно.

Перший — так званий hot phonon bottleneck. Коли електрони віддають енергію навколишньому середовищу у вигляді тепла, це середовище нагрівається. Частина цієї енергії згодом може знову поглинатися електронами, сповільнюючи їхнє охолодження.

Другий механізм пов’язаний із ефектом Бурштейна—Мосса. Спрощено його можна уявити як ситуацію, коли електрону стає складніше перейти на нижчий енергетичний рівень, оскільки доступні стани вже зайняті іншими електронами. У результаті процес втрати енергії ще більше сповільнюється. Саме поєднання двох ефектів дозволило комп’ютерній моделі відтворити нанosekundний час охолодження, який науковці побачили в експерименті.

Чому це важливо для сонячної енергетики? Сучасні одношарові сонячні елементи мають фундаментальне обмеження: за класичною фізичною моделлю вони не можуть перетворювати на електроенергію понад приблизно 33% енергії сонячного випромінювання. Частина енергії неминуче втрачається через властивості матеріалу та процеси всередині елемента.

Концепція hot-carrier solar cells намагається вирішити саме цю проблему: не дати надлишковій енергії перетворитися на тепло занадто швидко, а використати її для отримання електрики.

Якщо гарячі електрони залишаються енергетично активними достатньо довго, теоретично їх можна встигнути «зібрати» до того, як енергія буде втрачена. Саме тому результат Гронінгенського університету цікавий для майбутньої сонячної енергетики.

Втім, до появи таких панелей на дахах будинків ще далеко. Дослідники поки не створили комерційний сонячний елемент із надвисокою ефективністю. Вони пояснили фізичний механізм, який дозволяє зберігати енергію гарячих електронів значно довше, і показали, що цей ефект може бути використаний у майбутніх конструкціях. Сам університет підкреслює, що залишається ще багато питань, які потребують відповідей.

Особливий інтерес становлять саме олов’яні перовскіти. Вони належать до класу матеріалів, які давно розглядаються як перспективна альтернатива традиційним фотоелементам. Раніше дослідники Гронінгена вже працювали над тим, щоб зробити олов’яні перовскіти стабільнішими та придатнішими для масштабованого виробництва.

Тепер до їхніх переваг може додатися ще одна — здатність утримувати енергію гарячих електронів набагато довше, ніж очікувалося.

Для сонячної енергетики це може стати важливим напрямом наступного етапу розвитку: не просто створювати нові матеріали, які поглинають більше світла, а навчитися не втрачати ту енергію, яку сонячний елемент уже отримав.

І якщо цей принцип вдасться перетворити на працездатну технологію, майбутні сонячні елементи зможуть працювати не лише за рахунок кращого поглинання світла, а й завдяки значно ефективнішому використанню кожного фотона.

Читати також: Джефф Безос не відступає: Blue Origin готується повернутися у велику космічну гонку

Текст: Аріна Близнюк

Коментарі

Коментарів ще немає — будьте першими.

Коментар з'явиться після перевірки редакцією. Без посилань і телефонів. Пошта не потрібна.

Обговорити в Telegram

Читайте також